Хто відповідає за булінг у школі?
Заведено вважати, що насилля в школі зумовлене проблемами в сім’ї, які дитина намагається «закрити» шляхом перенесення агресії на більш безпечних людей, у випадку булінгу, на однокласників.
Це дійсно так, але не завжди насилля і приниження, які демонструє дитина в школі є невідреагованою злістю до батьків за їхні «гріхи» у вихованні. Не менш частою причиною булінгу є бажання окремих дітей самоствердитися коштом інших. Для того, щоб це можна було успішно реалізувати, інтуїтивно обирається претендент, який чимось має відрізнятися від більшості: «тихоня», гірше вчиться, немодно одягається, носить старий телефон, приходить з лоточком і термосом…
В цьому випадку мова буде йти не про недолюбленість чи байдужість дорослих, яку відчуває дитина, тому й намагається привернути до себе увагу через агресивну поведінку. Отже, і стратегію взаємодії з такими дітьми потрібно обирати іншу ніж до дітей «голодних» на турботу і тепло дорослих.
Надмірність, завищена самооцінка, пихатість, безсоромність, бажання домінувати, принижувати, насміхатися не тільки з однокласників, а й з учителів свідчать про прояви психопатичних рис у поведінці дитини.
Така дитина нікого і нічого не боїться, демонструє задирливу поведінку, а якщо хтось спробує "поставити на місце", то наступного дня прибіжить розгніваний татко з претензією: «Як ви посміли підвищити голос на мого ненаглядного!»
Булінг – це насилля фізичне або/і психологічне.
Школа - це мікросоціум, в якому дитина програє свою взаємодію з іншими і видає ту поведінку, яку й буде проявляти в дорослому житті.
З булінгом як з формою насилля розмови мають бути короткі та чіткі. Ніяких там бесід на виховну тему, читання моралей, пошуку совісті та сорому у насильника.
Вчителі не повинні займатися перевихованням буллера, тому що, по- перше це неможливо, по-друге, насилля в сім’ї чи більшій соціальній групі лікується виключно виставлянням чітких і жорстких рамок за порушення яких кривдник понесе відповідальність та покарання.
Помилки у вирішенні булінгу:
Вчителі проводять виховні бесіди з буллером, пояснюють, що така поведінка завдає комусь болю, що так негарно, що з тобою не захочуть дружити. Розповідають жертві булінгу, щось типу не дружи з ним, відсядь від нього, розберіться між собою самі. Така позиція дорослих є завуальованим нейтралітетом, а фактично підтримкою насилля. Найстрашніше, що насильник засвоює урок, що йому все сходить з рук, а в постраждалого закріплюється відчуття жертви та незахищеності з якими він і піде далі в життя.
️Яка має бути реакція на булінг.
Класний керівник, вчителі, керівництво школи мають чітко дати зрозуміти дитині і її батькам, що такі «фокуси» в школі не проходять. За вчинення фізичного чи психологічного насилля, дитина та її батьки будуть нести відповідальність, включно із відсторонення агресивної дитини від дитячого колективу, навіть з можливістю відрахування зі школи.
Вчителі не зобо’вязані перевиховувати, терпіти чи тим паче любити буллерів, але зобов’язані продемонструвати чітку межу, яку вони не дозволять переступити за жодних обставин.
